Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 року Справа № 912/3439/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Алєєвої І.В., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиКомунального підприємства "Власівські мережі" Власівської селищної ради та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.02.2015у справі№ 912/3439/14 Господарського суду Кіровоградської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Власівські мережі" Власівської селищної радипро стягнення 38693,43 грн.за участю представників: позивачаКость О.Г., дов. від 18.04.2014відповідачаМатвієць В.В., директор, Глинченко О.М., дов. від 02.01.2015

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Власівські мережі" Власівської селищної ради 38693,43 грн., в тому числі інфляційних втрат - 102,32 грн., 3% річних - 6 573,43 грн. та пені - 32 017,68 грн. у зв'язку з порушенням відповідачем своїх договірних зобов'язань що своєчасного розрахунку за поставлений природний газ згідно договору купівлі-продажу № 13/3369-БО-18 від 31.01.2013.

Відповідач у відзиві на позов просив відмовити в його задоволенні, оскільки позивач не звертався до відповідача з метою досудового врегулювання спору; оплата спожитого природного газу була неможлива через неузгодження обсягу фактично спожитого газу ПАТ "НАК "Нафтогаз України", що спричинило несвоєчасне підписання позивачем актів приймання-передачі газу за січень-квітень 2013 та спільних протокольних рішень про проведення взаєморозрахунків та позбавило можливості відповідача розрахуватися за газ субвенціями з державного бюджету; не прийнято належне виконання в розмірі 59156 грн.

23.12.2014 відповідач подав заяву про застосування позовної давності, вказавши на невідповідність вимогам закону пункту 9.3. договору купівлі-продажу № 13/3369-БО-18 від 31.01.2013 щодо збільшення строку позовної давності та клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

В клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач вказав, що основне зобов'язання відповідачем виконано; єдиним джерелом розрахунків за спожитий природний газ є кошти споживачів, які розраховуються несвоєчасно; відповідач є комунальним і неприбутковим підприємством та перебуває в скрутному фінансовому становищі; невідповідність розміру пені наслідкам порушення та відсутність збитків у позивача; штучне створення позивачем ситуації, внаслідок якої відповідач не мав можливості розрахуватися за газ грошовими коштами у вигляді субвенцій; сплата штрафних санкцій впливає на можливість в подальшому оплачувати природний газ та постачати теплову енергію споживачам.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 25.12.2014 (суддя Тимошевська В.В.) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 9525, 34 грн. пені, 6515, 47 грн. 3% річних та 1806, 85 грн. судового збору; у задоволенні позову в іншій частині відмовлено; у задоволенні заяви про застосування позовної давності відмовлено; клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій задоволено в частині зменшення розміру пені до 30% від суми стягнення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 (судді: Коваль Л.А. - головуючий, Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.) рішення місцевого суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Комунальне підприємство "Власівські мережі" Власівської селищної ради та Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подали до Вищого господарського суду України касаційні скарги.

Комунальне підприємство "Власівські мережі" Власівської селищної ради в касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильну оцінку судами наданих доказів, невідповідність висновків судів встановленим юридичним фактам та обставинам справи, порушення судами норм матеріального права, а саме, статті 616 Цивільного кодексу України, статті 219 Господарського кодексу України, пункту 1.5 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, оскільки акти приймання-передачі газу позивач не підписував, відповіді щодо причин не підписання не надавав, що є свідченням неузгодження сторонами договору обсягів переданого природного газу; окрім цього, акти приймання-передачі природного газу за січень - квітень 2013 року позивач підписав лише 30.09.2013, до вказаної дати позивач розраховував вартість переданого відповідачу природного газу за більшими обсягами його постачання, ніж вказані в актах приймання-передачі; отже станом на 14 лютого, 14 березня, 14 квітня та 14 травня 2013 року між сторонами існували розбіжності щодо обсягів поставки газу у відповідних місяцях до 30.09.2013, тому до цієї дати у відповідача не виникло обов'язку оплатити природний газ, отриманий у січні-квітні 2013 року. Відтак, оскільки позивач не приймав виконання, перешкоджав цьому, відповідач повинен бути звільнений від сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить скасувати постанову та рішення в даній справі в частині відмови у стягненні пені в сумі 22492,34 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача пені у вказаному розмірі, мотивуючи доводами про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме, порушено принцип рівності сторін у судовому процесі, не викладено доводи та заперечення позивача щодо клопотання про зменшення пені; всупереч приписам статей 4-2, 43, пункту 3 статті 83, статті 84 Господарського процесуального кодексу України, статей 551, 549 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України суди неповно встановили обставини справи, не врахували інтереси позивача, не проаналізували розмір збитків кредитора як підставу для застосування статті 233 Господарського кодексу України. Окрім цього, скаржником зазначено, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували наявність виняткових обставин як підстава в частині зменшення розміру пені, судами не вмотивовано, в чому полягає винятковість таких обставин та не надано правову оцінку доказам, наданим сторонами в обгрунтування своїх позицій щодо наявності збитків.

Сторони не надали відзивів на касаційні скарги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та КП "Власівські мережі" (Покупець) 31.01.2013 укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/3369-БО-18, за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору.

Згідно з пунктом 1.2. Договору газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

В розділі 2 Договору сторонами узгоджено помісячний обсяг природного газу, що має бути переданий з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року.

Пунктом 3.3. передбачено, що приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Ціна газу узгоджена сторонами в розділі 5 Договору, за яким загальна вартість Договору на дату його укладення становить разом з ПДВ 1 538 372,88 грн.

Відповідно до пункту 6.1 цього Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до пункту 7.2. Договору, у разі невиконання покупцем (відповідачем) умов пункту 6.1. Договору (умови Договору щодо строку оплати поставленого природного газу) він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк дії Договору встановлено з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками і до 31.12.2013 в частині реалізації газу, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 1.1. Договору). Крім того, названим пунктом Договору сторони погодили поширення дії Договору на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2013.

Умови Договору № 13/3369-БО-18 узгоджені між сторонами шляхом підписання останньої сторінки Договору представниками Продавця і Покупця, які скріплено печатками обох сторін Договору.

За змістом статуту ПАТ "НАК "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. N 747 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. N 724), позивач є юридичною особою з предметом діяльності - постачання природного та скрапленого газу та інші види діяльності. Відповідач, є споживачем природного газу, у т.ч. на умовах Договору №13/3369-БО-18, укладеного з позивачем у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи та досліджено судами попередніх інстанцій, на підставі укладеного сторонами договору № 13/3369-БО-18 купівлі-продажу природного газу від 31.01.2013 протягом січня - квітня 2013 року та жовтня - грудня 2013 року позивач передав відповідачу у відповідності з умовами Договору імпортований природний газ за узгодженою умовами Договору ціною на загальну суму (з урахуванням його транспортування) 795 694, 51 грн. для використання його відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, іншими споживачами.

Передача від позивача до відповідача природного газу щодо наведених періодів та на загальну вказану суму підтверджується підписаними представниками позивача, відповідача та газорозподільної організації актами приймання-передачі природного газу:

акт від 30.09.2013 (за січень 2013 року) про передачу природного газу у обсязі 65,933 тис. м. куб. на загальну суму з урахуванням його транспортування 307362,22грн.;

акт від 30.09.2013 (за лютий 2013 року) про передачу природного газу у обсязі 44,636тис.м куб. на загальну суму з урахуванням його транспортування 208081,25грн;

акт від 30.09.2013 (за березень 2013 року) про передачу природного газу у обсязі 9,057 тис. м куб. на загальну суму з урахуванням його транспортування 42221,34 грн.;

акт від 30.09.2013 (за квітень 2013 року) про передачу природного газу у обсязі 2,552 тис. м куб. на загальну суму з урахуванням його транспортування 11896,75 грн.;

акт від 31.10.2013 (за жовтень 2013 року) про передачу природного газу у обсязі 11,150тис.м .куб. на загальну суму з урахуванням його транспортування 51162,18грн.;

акт від 30.11.2013 (за листопад 2013 року) про передачу природного газу у обсязі 14,094 тис.м.куб. на загальну суму з урахуванням його транспортування 64670,83грн.;

акт від 31.12.2013 (за грудень 2013 року) про передачу природного газу у обсязі 24,097 тис. м куб. на загальну суму з урахуванням його транспортування 110569,94грн.

Наявними у справі доказами підтверджено, що на виконання умов Договору № 13/3369-БО-18 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" протягом січня - квітня 2013 та жовтня-грудня 2013 поставлено, а КП "Власівські мережі" отримано природний газ в межах обумовлених Договором обсягах та за узгодженою Договором ціною. Належне виконання позивачем умов Договору щодо поставки газу та його отримання відповідачем не заперечується обома сторонами та підтверджується відповідними актами приймання-передачі, доданими до позову.

Оскільки переданий позивачем на підставі Договору № 13/3369-БО-18 від 31.01.2013 та отриманий відповідачем природний газ протягом січня - квітня та жовтня 2013 року відповідач у встановлений Договором строк своєчасно не розрахувався, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з КП "Власівські мережі" Власівської селищної ради 38693,43 грн., в тому числі інфляційних втрат - 102,32 грн., 3% річних - 6 573,43 грн. та пені - 32 017,68 грн.

Частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про доведеність та обгрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені за період прострочення виконання зобов'язання з 14.02.2013 по 27.11.2013 з оплати поставленого природного газу у сумі 31751,13 грн., 3% річних у сумі 6515,47 грн. та безпідставність вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 102,32 грн.

Разом з тим, суд першої інстанції взяв до уваги наведені у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій доводи, а саме, що основне зобов'язання відповідачем виконано; єдиним джерелом розрахунків за спожитий природний газ є кошти споживачів, які розраховуються несвоєчасно; відповідач є комунальним і неприбутковим підприємством та перебуває в скрутному фінансовому становищі; невідповідність розміру пені наслідкам порушення та відсутність збитків у позивача; штучне створення позивачем ситуації, внаслідок якої відповідач не мав можливості розрахуватися за газ грошовими коштами у вигляді субвенцій; сплата штрафних санкцій впливає на можливість в подальшому оплачувати природний газ та постачати теплову енергію споживачам, суд прийшов до висновку про зменшення розміру належної до стягнення з відповідача пені до 30% у сумі 9525,34 грн. відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції зазначив, що викладені у апеляційній скарзі доводи позивача є необґрунтованими, обставини щодо підстав зменшення належної до стягнення пені були належно досліджені місцевим господарським судом, та відображені у його рішенні, відтак, доводи апеляційної скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в апеляційній інстанції.

Судова колегія зазначає, що Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" передбачено, що постачання природного газу - це господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і полягає в наданні послуг та пов'язана з реалізацією природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів; газопостачальним підприємством (постачальник) є суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює постачання природного газу безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами; споживач - це юридична особа або фізична особа - підприємець, яка отримує природний газ відповідно до договору про постачання природного газу та використовує його як паливо або сировину (ст. 1 Закону).

За вимогами статті 12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. За статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина перша статті 199 Господарського кодексу України передбачає, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з умовами Договору акти приймання-передачі є підставою для остаточних розрахунків між сторонами, разом з цим, пункт 6.1. розділу 6 Договору № 13/3369-БО-18 містить положення щодо порядку та умов проведення розрахунків, який не пов'язує обов'язок оплатити отриманий газ з підписанням актів приймання-передачі, вказаний пункт Договору встановлює строк для остаточного розрахунку за фактично переданий газ, який є граничним для проведення остаточної оплати. Отже, підписання між сторонами актів приймання-передачі природного газу, спожитого у січні, лютому, березні, квітні 2013 лише 31.09.2013 не змінює строку оплати, що встановлений пунктом 6.1. Договору, та не є підставою для відстрочення відповідачем виконання свого обов'язку з оплати.

Разом з цим судами досліджено, що за умовами спірного Договору акти приймання-передачі є підставою для остаточних розрахунків між сторонами та саме відповідач, як покупець, зобов'язується скласти та надати продавцеві акти приймання-передачі, в яких зазначати фактичні обсяги переданого природного газу. Отже, відповідач, який щомісячно самостійно визначає обсяг спожитого ним газу, мав обов'язок оплатити визначені ним обсяги навіть за наявності розбіжностей щодо обсягів поставки газу з позивачем з можливим подальшим коригуванням та усуненням розбіжностей; відсутність підписано акту приймання-передачі не звільняє відповідача від обов'язку оплатити поставлений йому позивачем природний газ.

Таким чином, за результатами перевірки розрахунків позивача та здійсненого перерахунку сум пені та 3% річних, суди дійшли обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені за загальний період прострочення виконання зобов'язання з оплати поставленого природного газу з 14.02.2013 по 27.11.2013 у сумі 31751,13 грн., 3% річних у сумі 6515,47 грн. та щодо відмови у позовних вимогах щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 102, 32 грн.,

Щодо доводів позивача про необгрунтованість висновків судів про зменшення розміру пені судова колегія вказує, що згідно з пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Із змісту вказаної статті вбачається, що господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Згідно зі статтями 4-2, 43, пунктами 2 і 3 частини 1 статті 84 Господарського процесуального кодексу України правосуддя здійснюється на засадах рівності учасників судового процесу, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а рішення відповідно до його частини має містити стислий виклад заяв, пояснень, клопотань сторін, обставини справи, встановлені господарським судом, докази, на підставі яких прийнято рішення, доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, відповідно за статтею 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути викладено, зокрема, підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Зі змісту рішення місцевого господарського суду вбачається, що його описова частина містить стислий виклад клопотання відповідача щодо наявності виняткових обставин як підстави в частині зменшення розміру пені з посиланням на відповідні докази (довідки про розмір заборгованості споживачів на 01.01.2014, 01.07.2014, фінансовий звіт відповідача за 2013 та 1 півріччя 2014 року тощо).

Зміст позицій сторін стосовно заяви відповідача про зменшення розміру пені, викладений у судовому рішенні, відповідає матеріалам справи, змісту протоколу судового засідання, зауваження на який не приносились.

Місцевий господарський суд, зменшуючи розмір належних до стягнення пені, застосував приписи частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, оцінивши при цьому інтереси сторін та суспільно-економічне значення діяльності відповідача, обставини, що вплинули на виконання зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання, поведінку винної сторони тощо, виклавши відповідні обставини у судовому рішенні.

Переглядаючи справу, суд апеляційної інстанції погодився з вказаними висновками місцевого господарського суду, зазначивши про це в постанові та, відповідно, відхиливши викладені в описовій частині постанови доводи апеляційної скарги, як такі, що спростовуються змістом рішення суду першої інстанції.

Судова колегія зазначає, що за приписами пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Враховуючи положення статей 43, 84 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно містити обґрунтовану оцінку того, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної пені таким наслідкам, поведінки винної сторони тощо, з викладенням відповідних обставин.

Висновки місцевого господарського суду щодо значення діяльності відповідача, обставини, які вплинули на виконання зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання, поведінку винної сторони тощо відповідають вимогам пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, ґрунтуються на матеріалах справи, відповідні обставини позивачем не заперечувались.

Доводи позивача щодо необґрунтованості застосування приписів статті 233 Господарського кодексу України не спростовують правомірності застосування господарським судом пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний та місцевий господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, виклали відповідні обставини та мотиви застосування правових актів у судовому рішенні, а їх висновки щодо розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.

Доводи Комунального підприємства "Власівські мережі" Власівської селищної ради та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про порушення місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать змісту судових рішень та не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи; підстав для скасування судових рішень з підстав, наведених у касаційних скаргах, не вбачається.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Комунального підприємства "Власівські мережі" Власівської селищної ради та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 у справі № 912/3439/14 Господарського суду Кіровоградської області та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.12.2014 залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді І. Алєєва

Л. Рогач